А навіщо ви тут?

Та інші думки, які прагнуть вирватись до вас

Jun 16, 2025

⭐️ 533 дні поспіль займаюсь спортом і звітую про це в сторіс інстаграму та в телеграмі.

Навіщо я тут саме зараз?

Це питання турбує мене останні роки частіше. Поступово знаходжу відповідь і все більше відчуваю себе на своєму місці в цьому світі.

Мені завжди було цікаво, як все влаштовано і для чого саме так.

Я багато років працював у різних місцях з різними завданнями. Коли вдавалося заробити достатньо грошей, завжди було відчуття — чогось не вистачає. Це відчувається як діра десь посередині мене.

Зараз, коли я наблизився до відповіді — діра зменшується і заростає новими тканинами. Стає приємніше, навіть коли складно.

Я намацав те, від чого не зможу відмовитись. Воно мене не відпустить, бо довго чекало допоки я знайду.

Простими словами я вважаю, що у кожного є призначення. І його варто шукати, розуміти, вивчати і розвивати.

Без призначення ми нещасні

Коли людина не відчуває себе на своєму місці, всередині постійний дискомфорт. Як монотонний свербіж комара, лунають питання «А навіщо я взагалі тут? Що я маю робити? Заради чого я живу?».

Світ здається чужим. Ніби я на іншій планеті і дуже хочу додому. А повернутись додому неможливо, бо мій космічний корабель зламався, а цій планеті не виготовляють необхідних деталей.

Люди без відчуття призначення зранку не можуть встати з ліжка. Хапають в руки телефон, відкривають Інстаграм або ТікТок і витрачають годину на однопальцеві рухи для зміни картинок перед очима. При цьому вони чітко усвідомлюють, що цим шкодять собі.

У цих людей безліч незавершених справ. Але вони не можуть почати їх робити, тому що не бачать сенсу.

А починають, тільки коли дедлайн наближається, бо збільшується шанс отримати пизди за бездіяльність. І саме це створює тимчасовий сенс для руху. Тоді вони підводяться і рухаються, проклинаючи день, який, на жаль, почався.

Людина без призначення проживає так кожен день. В якийсь момент це набридає. І тут вона може змиритися з тим що є і почати непомітну деградацію. Або, як дитина, пробувати все навколо, до чого дотягнеться увага. І намагатись відчути себе в різних процесах. Вона ставить собі питання

А чи додає це мені енергії?
Чи хочеться продовжувати і дізнаватись більше?
Чи хочеться розповідати про це людям, щоб вони теж спробували?
Чи хочеться передавати цей досвід?

Я знаю, як живеться без цілей і призначення. Я там був багато років. Там кепсько. Я туди більше не хочу. Там не хочеться розвиватись, знайомитись з людьми, читати книги.

Грошей, звісно, хочеться. Але не хочеться їх заробляти.

Якщо людині без призначення в житті дати гроші, вона використає їх для саморуйнування. Якщо дати гроші людині з призначенням, вона використає їх для реалізації призначення. А слідування призначенню — апріорі створення і вдосконалення себе.

Коротше. Без місії, призначення, сенсу і цілей — життя, нічого не вартісне гімно.

З призначенням ми щасливі

Деякі люди не погоджуються ні з якими умовами, допоки не відчують, що тепер, нарешті, ось воно — моє місце, моя справа, мій сенс прокидатись щодня.

Вони завжди знають, навіщо живуть і бачать наступний необхідний крок. Розуміють, що саме треба зробити, а чого точно робити не треба. Беруть необхідне і відсікають зайве.

Жити таке життя — надзвичайно приємно. Іноді я теж це відчуваю.

Такі люди зранку легко підводяться, щоб почати день. Вони не поспішають відкрити соцмережі. Натомість присвячують час собі, займаються спортом, роблять важливі завдання і отримують від цього задоволення.

Вони з нетерпінням чекають наступного дня, щоб знову зробити щось важливе, цікаве і наповнене сенсом.

У них теж є безліч незакритих справ, але нема відчуття провини за це. Бо вони відчувають, що вектор руху вірний. Цього достатньо.

Вони просто діють крок за кроком в напрямку цілі в рамках призначення. І якщо комусь не подобається, що вони роблять і чим зайняті, їм це до одного місця. Тому що всі можуть мати різні думки. І ці думки стосуються тільки тих, хто їх має. Це просто результат їх мислення. Нехай буде.

Бажаю вам відчути це колись. Ви цього ніколи не забудете.

Продовжую шукати. Всі відповіді буду публікувати в каналі Телеграму та Інстаграмі.

Чим ще хочу сьогодні поділитися

Архів Девіда Лінча виставили на продаж. Так купа цікавезних старих речей, багато з яких я колись хотів би мати.

Кілька цитат з мого щоденника на минулому тижні

Нас не стосується те, що про нас подумають інші. Їхні думки лише про них.
Все неважливо, крім того, що кожен з нас тут.
Наші зміни в кращу сторону часто не надихають людей, а протистоять їм. Тому, коли встаємо на шлях змін, треба бути готовим до того, що втратимо людей на шляху. Це плата. Може бути сумно в моменті, але в підсумку стане зрозуміло, що ця необхідність варта того.
Щоб отримати кардинально інші результати, доведеться стати іншою особистістю. Для теперішньої особистості такі результати недоступні. Тож попереду велика робота.

Про алкоголь
Я не подобаюсь собі п’яним.
Мені не подобається як почуває себе моє тіло зранку, якщо я вчора випив.
Мені дуже подобається стан тіла і думок зранку, якщо вчора не пив.
Після того як випив, я не можу працювати головою протягом трьох днів.
Коли випиваю я ніби втрачаю контакт із собою. А на цьому етапі життя хочеться бути ближче до себе, чути себе.
Я погано керую собою, коли випив. Наприклад, можу говорити людям те, що їм неприємно чути.
Алкоголь дорогий. За гроші, які витратив на алкоголь, я міг купити щось корисне для себе, або для інших.
Алкоголь руйнує все в життя в будь-яких дозах. Найстрашніше те, що це вибір кожної людини.
Якщо людина вживає алкоголь, їй не подобається життя. Вона в алкоголі шукає щось, або ховається від чогось.
Щоб не мати потребу вживати алкоголь, варто намагатися створювати життя, від якого не треба тікати.
— У мене були проблеми з алкоголем, тому ці думки для мене важливі. І тому я буду про це писати.