День бабака, турбота про себе, безхребетна росія та моя агресія
Вийшов відвертий випуск, але ви мене пробачте.
Привіт.
Вирішив, що треба завести рубрики, які будуть повторюватися в кожному листі, щоб зберігалася якась структура. І завів. Будуть чотири основні рубрики.
Фриланс й заробіток грошей. Про те, як я заробляю гроші й ви можете також.
Планування й особиста ефективність. Про те як нічого не встигати, але все одно рухатися вперед.
Турбота про себе. Про те, як любити життя і себе в кожному дні.
Організація та оптимізація. Про те, як тримати порядок в усьому, щоб не давати хаосу заволодіти мною.
Крім цих рубрик будуть багато інших, але ці будуть постійними. Поки що.
***
Як народжуються листи розсилки ДАХ?
Кожен день я щось читаю, бачу, копаю і дивлюсь. Багато с цього не має ніякої користі. Але іноді якісь думки наводять на інсайти, якими хочеться ділитися. Редактор розсилки відкритий в окремій вкладці браузера цілодобово. Я просто переходжу на неї й моментально записую інсайт у вигляди думки у вільному форматі.
Через два тижні таких інсайтів збирається кілька десятків. Тоді я сідаю і починаю їх фільтрувати. Те що тепер здається не дуже важливим нещадно видаляю. Те що здається цікавим, розписую детальніше, щоб вам було зрозуміло і корисно.
В результаті із десятків думок виживають до 10 кращих. Я їх розписую і знову лишаю на кілька днів. Потім вертаюсь і на свіжу голову ще раз переписую. Десь додаю інфу, десь скорочую.
В решті виходить те, що ви зараз читаєте. Ось така робота над листами. Мені вона дуже подобається. Я ніби проводжу саморефлексію.
ДО РЕЧІ. Залишайте іноді коментарі до листів. Мені буде приємно спілкуватися з вами, щоб розуміти, що вам дійсно цікаво. Ви ж не відписуєтесь чогось ))) ось цікаво, чому саме… залиште свої думки в коментарях.
Ідея
В мене зріє ідея зробити відеопроект, в якому я у прямому ефірі буду розповідати, як організую своє життя, щоб воно будо цікавим і ефективним.
Пілотна назва проекту “ПЕТЛЯ“. Дуже символічно. Іноді ми помічаємо що життя схоже на петлю, в якій ми кожен день робимо одне й те саме і від цього почуваємо себе не дуже щасливими. Я намагаюся це помічати і змінювати. Хочу про це розповідати. Ідея зріє. Одного разу побачимось у прямому ефірі на Ютубі. Щоб не пропустити підпишіться на канал в телеграмі. Там публікую всі оновлення.
Фриланс й заробіток грошей
Коли перейшов на українську в усіх соцмережах, боявся, що втрачу всіх клієнтів. І втратив. Одразу сильно це відчув на фінансах. Почав жити з запасів.
Але росія зробила все можливе, щоб я не захтів вертатися до російської мови. Я просто продовжив писати українською, сподіваючись, що підвернеться якийсь проект.
І підвернувся. Зараз працюю з вдома українськими проектами:
Перший: Школа англійської мови для українців. Робимо сайт, на якому можна буде навчатися будь-кому. Проект цікавий, великий і корисний.
Другий: Логістична українська компанія з прицілом на Європу. Повністю міняємо тексти на сайті. Пишемо все українською.
З цього приводу хочу сказати наступне. Український фриланс живий і ще тільки оживає. При цьому помітив тенденцію. Росіяни завжди дуже часто торгувалися, намагалися збити ціни. Від цього іноді я заробляв менше можливого. А обидва українські проекти навіть не підіймали тему грошей. Я просто назвав ціну і ми почали працювати. Це приємний факт.
Турбота про себе
Нещодавно вирішив, що робоче місце має приносити радість. Щоб воно відображало те, як я відчуваю себе в середині. Це має бути дзеркало мого внутрішнього. І почав його оформляти так, як хочеться. Поки що виглядає так, але це ще не кінець.
І ще. Недавно випустив нову пісню. Кажуть, дуже норм. Послухайте
Організація та оптимізація
Коли почалась війна, ми прийняли рішення без фанатизму зробити деякі запаси. Але щоб це було організовано зручно. І навіть виділили під це окрему шафу. Вийшло ось так
І знаєте що я вам скажу? Нічого більш зручного в житті у нас не було. І тепер ми знаємо, що після війни ми так само кожен місяць будемо заповнювати цей склад. Ще у нас є морозильна камера, яка так само забита різним м’ясом і рибою.
Тепер ми майже не витрачаємо час на походи в магазин. Купляємо тільки свіжі овочі, молоко і яйця. А все що може знадобитися для більшості страв, у нас завжди є. Дуже зручно.
Пізніше думаю розказати детальніше про коморну систему зберігання. Поки що сам її вивчаю. В західних країнах є ціла культура такого направлення. Тож я туди поступово занурююсь.
Безхребетна росія
Нещодавно в одній із соцмереж незнайомий чоловік написав мені просте повідомлення: "Ждёте россию?".
Я зрозумів, що людина хоче мене задіти і вивести на агресивний діалог, щоб отримати задоволення. Знаєте, є така категорія людей, які кайфують від того, що їх слова виводять з себе інших?
Я не став вступати у перепалку, а просто відповів «НІ».
На що той, написав: «зря».
А знову відповів так само — просто «НІ».
Далі розмова не продовжилася. Я обірвав його стратегію. Йому не було чим продовжувати. Він очікував, що я почну сперечатися. А я не почав, тому що не бачив сенсу.
І я запитав себе, навіщо взагалі це було. Представив собі чоловіка який сидить дома, нічого не робить, щоб допомогти своїй країні стати краще. Від цього його гризе з середини. І він приймає рішення, щоб якось зняти з себе цей тягар, піти в будь-який чат і написали гидоту будь-якому українцю.
І стало мені смішно. Від безхребетності такого народу. Народу, який нічого не може зробити ні з собою, ні зі своєю владою. Їм навіть лайки не можна ставити під постами, бо у них від цього діарея за можливість попасти в СІЗО.
Короткі думки на купу
Можна все зупинити й почати піклуватись про себе
Ми не повинні нікому пояснювати, що нам треба піклуватися про себе. Ми можемо просто встати і піти в будь-який момент, коли нам хочеться.
Коли не хочемо продовжити розмову, доїсти їжу, дослухати музику, дочитати книгу, додивитися кіно… можна просто перестати.
Всесвіт дозволяє це робити. Тому що ви найголовніше, що у вас є.
Егоїзм або любов до себе?
Егоїзм — це коли я хочу, щоб люди робили так як я хочу.
Любов до себе — це коли я роблю так, як мені потрібно, спираючись на свої цінності.
Кожен раз, коли всередині себе ми обираємо те, що подобається по душі саме нам, ми збільшуємося в об‘ємі. Відчуття «я вибрав себе» ні з чим не зрівнянне. Воно заповнює кожну виснажену кліточку, яка колись щось комусь «пожертвувала».
Чим більше рухаюсь, тим краще себе почуваю: тілом і головою
Нещодавно був період, коли я через різні причини у продовж 6 днів взагалі не займався спортом. І на шостий день помітив, що голова працює погано, а тіло ниє.
І це мотивує повернутися до занять.
Можна точно сказати, що спорт став для мене звичкою. Тіло розуміє, що йому це корисно і буквально просить знову почати бігати, підіймати гантелі та лізти на турнік. Ця нова звичка радує.
«Уберегти себе від горя можна тільки шляхом повного усунення себе від життя, а отже, і від здатності відчувати радість». Еріх Фромм
Письменницький блок — це просто страх написати погано. Тож у ці важкі дні я просто йду вперед і пишу погано, а потів редагую до кращого варіанту.
Почав активно читати українську літературу
Мені завжди потрібна перерва між художніми творами, щоб взяти від них більше.
Кожен раз, коли я прочитав художній роман, роблю перерву мінімум на тиждень, перед тим як починаю читати наступний. Особливо, якщо твір мене дуже зачепив емоційно.
Книга, закрита, але я продовжую в ній жити. Ніби себе закриваю в ній.
Це з'явилось недавно. Після 30 років. Раніше я читав швидше і менше жив у сюжеті, а тепер глибше і яскравіше. Деякі сцени перечитую кілька разів, щоб не пропустити деталі.
Тому мені потрібен час, щоб вийти з книги перш ніж зайти в наступну.
Коли почалась війна я почав цікавитися українською літературою. Часу на читання в мене небагато, тому я дуже скурпульозно підхожу до вибору літератури.
Подруга порадила почитати «Чорне Сонце» Василя Шкляра. Якщо коротко, це про хлопців з полку "Азов".
Дії проходять у 2014-15 роках. Це книга про війну, але більше зі сторони людяності.
В моїй уяві воїни були залізними непохитними гладіаторами майже без емоцій. А після читання роману, картина розширилася. Тепер вони для мене такі самі залізні гладіатори, але ще й прості хлопці, які кохають, плачуть, співають, обіймаються та один одного бережуть більше ніж себе.
Це книга про чоловічність гладіаторів. Такою я її побачив. І збагатився.
Свіже на сайті
Корисне з інтернету
День Бабака
Життя кожного з нас стало по-своєму дивним. Через те, що дружина та діти за кордоном, моя, наприклад, зараз нагадує “День Бабака”. Дні повторюються як пластинка, що заїла: вигули пса, зарядка, стаття, допомога підприємцям, господарські справи, сон. Часом така циклічність мене бісить, але потім я упокорююся. Навколишній контекст швидко змінити не можна.
У фільмі Філ Коннорс, цинічний метеоролог на ТБ-каналі, застряє у тимчасовій петлі. Що б він не зробив, його життя знову обнуляється. Крім нього, оточуючі не пам'ятають нічого з прожитого ними вчора. Спочатку Філ дивується, а потім кидається в усі тяжкі - обжерливість, розпусту, грабіж, кутеж і т.д. У результаті він приходить у відчай і намагається покінчити життя самогубством. Але марно — вирватися з глухого кута не можна.
Від безвиході Філ починає працювати над собою. Вчить французьку. Бере уроки музики. Освоює майстерність створення крижаних скульптур. Робить добрі вчинки. Якось на балу Філ заслужено стає зіркою: усі йому дякують за доброту, він відпалює джаз на сцені, навіть його колега Рита змушена визнати — Філ став іншим. Вечір закінчується, вони засинають, а вранці прокидаються у новому дні.
Інсайт тут у тому, що ніщо довкола не зміниться, поки ми колишні. Від себе не можна втекти в іншу сім'ю, індустрію чи країну. Повторюваність подій змушує нас прийняти реальність як вона є. Розпач пробуджує вітальність. Виникає боязка відкритість у новизні. Новий досвід нас змінює. Світ змінюється за нами слідом.
Олександр Лядов
Агресія 25 червня в суботу
25 червня зранку я був агресивним. Іноді нападає хвиля, яка намагається мене розхитати. Я можу гарчати на всіх, кого люблю. Раніше так і робив. А останнім часом почав з цим працювати. В той день ми пішли гуляти. Сіли в кафе. Я помедитував 10 хвилин, а потім відкрив блокнот на смартфоні і почав текстом спілкуватись з собою. Публікую тут. Раніше такого не робив. Це в перше. Якщо цікаво, подивіться в лице моїй агресії ↓
Я злий. Агресивно реагую на все, що відбувається. Нічого не хочу робити. Мені здається, що я правий в усьому, а всі неправі тому сперечатися зі мною немає сенсу.
Я все одно буду рубити свою правду і знаходити аргументи, щоб довести всім, що вони не праві. І чим більше мене хочуть переконати, що я неправий, тим більше я нервуюся.
Що можна зробити? По перше, писати, що відбувається. Вже зараз поки я пишу ці рядки, свідомість повертається і я починаю контролювати себе. Стає спокійніше від того, що контроль зі мною. Я починаю бачити, де був не правий і спираючись на це можу планувати наступні кроки. Від розуміння цього стає ще спокійніше. Але все одно залишаться межа, яку я не дозволяю перетнути навіть близьким. Це не є нормою.
Тільки що 10 хвилин медитував прямо в кафе. Трохи допомогло.
Такі приступи агресії останні роки трапляються все частіше. Скоріш за все це від того, що я не на своєму шляху і шлях мені поки що невідомий. Від цього виникає почуття, що я живу марно. А це дуже складна ситуація в середині мене. Вже кілька років я намагаюсь з цим впоратись і не дуже виходить. Працює тільки тимчасового.
Ще допомагає спорт на повне виснаження. Коли я двічі на день бігаю, ще займаюся спортом і в мене просто не залишається сил на агресію. Тому, коли є багато спорту, я зберігаю спокій і всім навкруги добре.
Сьогодні я не бігав і не робив зарядку, тому не випустив енергію і вона намагається знайти вихід через агресію.
А можливо це все просто догадки, яки я собі вигадую, щоб виправдати свою агресію.
Донька попросила сфотографувати її з веселкою. Як я можу відмовити?
До зустрічі.